вторник, 6 апреля 2021 г.

КОМУНІКАЦІЇ В АГРОБІЗНЕСІ

Кривонос Андрій, Кривонос Альона

 Уже є чітке визнання того, що прямі та непрямі наслідки COVID-19 призведуть до глобальної рецесії  та повернуть світ назад з точки зору Порядку денного ЦУР на 2030 рік. Експерти підкреслили, наскільки сільські райони можуть бути особливо вразливими, і що бідність та продовольча небезпека можуть різко зрости. Очікується, що COVID-19 посилить вже існуючі ринкові збої, що призведе до зубожіння домогосподарств у сільській місцевості, які мають обмежені можливості або взагалі не мають можливостей щодо страхування, кредитування та управління ризиками. Труднощі з доступом до ліквідності можуть погіршуватися лише порушенням грошових потоків через втрату робочих місць на міграційних ринках, меншу кількість варіантів заробітної плати та вплив на можливість продажу продукції, а саме через неформальні ринки [1].

На цьому тлі, щоб відповідати цим викликам, агропідприємства активізували комунікації із інвесторами, а також з місцевими органами влади, регуляторними органами та іншими зацікавленими установами, щоб оцінити вплив вірусу, масштаби та швидкість реагування політики для управління бізнесом. Це означає звернути додаткову увагу на те, як COVID-19 та відповіді на політику впливають на конкретні ланцюги створення вартості та ліквідність, а також мають стежити за наявними клієнтами, щоб передбачити потенційні проблеми операційної діяльності та ліквідності, що призводять до порушень договорів, затримок платежів або дефолтів.

Поширення COVID-19 позначилося на ланцюгах поставок та міжнародній торгівлі в усьому світі. Проте через недостатність комунікацій занепокоєння серед зацікавлених сторін та споживачів щодо того, що
COVID-19 може передаватися через продукти харчування – повідомлення, в основному зумовлені недостовірною та неповною інформацією – ще більше підсилювали непорозуміння.

Поліпшення стандартів безпеки харчових продуктів вимагатиме більших інвестицій в інфраструктуру та технічний потенціал, щоб гарантувати, що вся їжа, яка є на ринку, безпечна для споживання людиною. Як лише один приклад, у багатьох світу важко знайти холодильне сховище та відповідне транспортування, створюючи більший ризик того, що їжа може забруднитися та спричинити хворобу, якщо її не приготувати ретельно.

Зростання інформаційних технологій вплинуло на довіру споживачів до безпеки харчових продуктів. Неточні новини можуть швидко поширюватися через соціальні мережі та ЗМК, де відсутність точності може призвести до необґрунтованих побоювань, що ведуть до непотрібних дій, таких як знищення їжі, що базується на чутках, а не на науці. Це посилюється обмеженими знаннями у суспільстві щодо комунікації ризиків, які, якщо їх краще просувати, можуть допомогти забезпечити надання правильної інформації в потрібний час для запобігання непорозуміння між споживачами.

Комунікація щодо змін поведінки та створення «культури безпечності харчових продуктів» – це підходи, які потрібно поставити вище в порядку денному національних органів безпеки харчових продуктів. Вони вимагають серйозного зобов’язання налагодити глибше взаєморозуміння між операторами харчового бізнесу, учасниками ланцюгів поставок та споживачами, щоб забезпечити відповідні заходи безпеки харчових продуктів від ферми до столу [2].

Довгострокові наслідки пригнічення комунікацій та COVID-19 мають негативний вплив на агробізнес.. Якщо майбутні плани мають бути актуальними і якщо ці плани мають досягти успіху, ми повинні уникнути однієї кардинальної помилки – розгляду сільського господарства як одновимірного. Універсальний підхід до планування просто не працює в сільському господарстві. Сільське господарство має два основних виміри: залежність від погоди та від технологій. Це дві різні форми, які вимагають різної чутливості, стратегій та планів.

Криза може призвести до довгострокових змін у вигляді посилення автоматизації та робототехніки та тиску на самозабезпечення продуктами харчування. На додаток до цих питань, у гострій фазі кризи дуже важливі управлінські аспекти, особливо кризові навички менеджерів, які повинні забезпечувати заспокоєння людей та працівників у напруженій та критичній ситуації.

Гостра фаза кризи COVID-19, що характеризується різними емоціями, пов’язаними із занепокоєнням здоров’ям – самого керівника, його підлеглих, партнерів по бізнесу та, що важливо, споживачів – та зусиллями, спрямованими на забезпечення продовольством населення, посилювала потребу в управлінських навичках. На цьому етапі антикризове управління має спрямовувати та координувати наявні ресурси. Науковці вбачають потенційний виклик для класичного чотириетапного життєвого циклу кризи (продромальний, гострий, хронічний та етап вирішення), оскільки сприйняття ризику та інтенсивність спілкування зазнали динамічних змін у спілкуванні в соціальних мережах через швидке та непередбачуване поширення епідемії [3].

Компетенції антикризового управління представляють певні навички та компетенції, якими повинен володіти антикризовий менеджер стосовно очікувань зовнішнього та внутрішнього середовища. Найважливіші кризові навички включають кризове спілкування, стилі керівництва та прийняття рішень, а також у просуванні ідей та завдань бізнесу серед внутрішніх і зовнішніх споживачів, тобто вмілого користування комунікаціями.

Після того, як переважній більшості сектору HORECA (готелі, ресторани, кафе) довелося закрити свої двері, фермерські ринки стали останньою жертвою коронавірусу, причому ринки все більше змушені закриватися відповідно до обмежувальних заходів, щоб зупинити розповсюдження COVID-19, які з кожним днем посилюються в світі.

На тлі цих жорстких обмежень ми бачили, як багато дрібних фермерів сприймають цифрові технології та комунікації як спосіб безпосереднього продажу продукції, а також схеми сільського господарства, що підтримуються громадою, та нові системи прямого продажу.

Багато фермерів диверсифікують свої продажі в Інтернеті та прагнуть до співпраці з іншими фермерами, що допомагає їм в короткостроковій ситуації [4].

Нові канали продажу та комунікації в цілому в агробізнесу стали запорукою підтримки підприємств в період гострої фази пандемії COVID-19, а також стає дороговказом у розвитку ринку в довгостроковій перспективі.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Farmers and agribusinesses at risk under COVID-19: What role for blended finance funds? // Food and Agriculture Organization of the United Nations [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fao.org/3/ca9753en/CA9753EN.pdf.

2. Communicating food safety in the era of COVID-19 – earning consumer trust [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://reliefweb.int/report/world/communicating-food-safety-era-covid-19-earning-consumer-trust.

3. Jankelová N., Mišún J. Key Competencies of Agricultural Managers in the Acute Stage of the COVID-19 Crisis [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.mdpi.com/2077-0472/11/1/59/htm.

4. Foote N. Innovation spurred by COVID-19 crisis highlights ‘potential of small-scale farmers’ // EURACTIV.com [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.euractiv.com/section/agriculture-food/news/innovation-spurred-by-covid-19-crisis-highlights-potential-of-small-scale-farmers.


02.03.2021

Комментариев нет: