среда, 31 октября 2018 г.

УКРАЇНА НА СВІТОВОМУ РИНКУ РОБОЧОЇ СИЛИ

Здійснювати оцінки кількісного вкладу України у міжнародний ринок праці офіційно не можливо – у нас немає навіть передумов для такого обліку та підрахунку. Головним завдання для нас в цій роботі має стати визначити способи ідентифікації обсягів праці наших громадян закордоном.
Коливання оцінки кількості працюючих українців за кордоном вражає. Різні експерти, аналітики наводять цифри від 2 до 7 мільйонів українців.
Давайте вдумаємося в це коливання. Статистика говорить про майже 30 мільйонів працездатного населення (проте немає відмітки те, чи входять до цієї оцінки населення окупованих територій) . Тобто коливання складає від 7 % до чверті всього працездатного населення. Викривлення статистики, неоднозначні показники абсолютно плутають можливості зрозуміти, що робити з такою проблемою.
Які ж основні напрямки роботи закордоном:
        невелика частина трудових мігрантів поїхала в Європу або Америку, а іноді і в Африку, Японію, іншу Азію, Австралію, для того, щоб поліпшити свій рівень життя та працювати на відповідальних посадах у великих компаніях. Серед таких є менеджери, науковці, фінансисти, авіатори, програмісти. Але таких людей – максимум 3-5% від загального числа мігрантів. Як правило, ця категорія офіційно працюючи, ведуть осілий спосіб життя за новим місце проживання, частина з них не мають економічних контактів з батьківщиною,
        експерти в цьому аналізі постійно забувають наявність працівників, які беруть участь у міжнародному розподілі праці, проте невиїжджаючі з України – програмісти, перекладачі, консультанти, представники творчих професій. Більшу частину часу вони перебувають в Україні, але їх робота повністю пов’язана із-за кордоном, і оплату праці вони отримують офіційно чи ні, але за кордоном. За нашими оцінками аудиторія таких «невиїзних трудових мігрантів» може складати від 200 тис. до 1 мільйона, що є до 10 % від загального числа мігрантів,
        зате більшість вибирають саме трудову міграцію, бо для них це єдиний спосіб заробити кошти на прожиття. Ця категорія є доволі розпорошеною за видами робіт: сезонні чи постійні, вахтові чи постійні, кваліфікована роботи чи ні тощо.
Як бачите, навіть поверхневий поділ на категорії заробітчан призводить до необхідності подальшого пошуку ідентифікації обсягів цього явища – трудова міграція.
Відсутність перепису населення ще з 2001 року повністю перекреслює можливості статистики визначити реальний стан справ з наявністю та роботою українців в Україні. Взагалі відкладення такого перепису суттєво спотворює можливості прогнозування та подальшого розвитку нашої країни. За такої відсутності ми постійно оперуємо цифра, які не відповідаю сьогоденню.
Тож у нас залишається єдиний спосіб ідентифікації участі українців в роботі за кордоном – це гроші.
Фактично першим про це заговорив заступник міністра закордонних справ Польщі Бартош Цихоцький, який заявив, що в 2017 році українці переказали з Польщі додому близько 100 млрд гривень, або майже $ 4 млрд.
Після його виступу український Національний банк почав оприлюднювати інформацію про платежі українців із-за кордону.
За весь минулий рік загальна сума становила 9 млрд. 331 млн. доларів. Найбільші надходження йдуть з Польщі: за весь 2017 рік звідти надійшло
3 млрд. 116 млн. доларів, Росія за надходженнями на другому місці:
1 млрд. 359 млн. доларів торік. Зі США торік перерахували 679 млн. доларів, інші країни Євросоюзу – 1 млрд. 640 млн. доларів, інші країни пострадянського простору – 340 млн. доларів.
Темпи платежів в цьому році також відповідають минулорічним: протягом першого кварталу року українці перерахували з-за кордону додому
2 млрд. 614 млн доларів – офіційними та неофіційними каналами. Польща –
865 млн. доларів, Росія – 300 млн. доларів, США – 192 млн. доларів.
Саме ідентифікація обсягів залучення українців на роботу за кордоном можна представити через ці платежі. Це ті суми, які передалися на утримання родичів протягом роботи українця закордоном.
На перший погляд, українські заробітчани є важливим джерелом валюти, яка надходить в країну. Однак в реальності громадяни, які працюють не в Україні – це величезні втрати для економіки і загроза для її майбутнього.
Якщо уявити, що ті 9 млрд. доларів, які переховані в Україна за 2019 рік, це третина реального заробітку – третину перерахували, третину витратили на місці на проживання, харчування, взагалі життя, а третину привезли з собою чи використали в іншій спосіб, наприклад, інвестували в покупку житла, авто тощо в країні роботи, то виходить 27 млрд. доларів. Порівнюючи цю цифру з обсягом ВВП України за 2017 рік в 112 млрд. доларів, можемо робити висновки, що українці без фабрик та заводів можуть доволі успішно заробляти. Просто руками та головою, чи головою та руками обертають навколо себе чверть всього, що виробляється в країні, але для цього не використовують ані землю, ані працю інших, ані інші ресурси.
Українці закордоном вже стали частиною культури. І їх образи потрапляють кіно, наприклад, французький серіал Candice Renoir, картин, мистецтва загалом, згадайте вишиванки у першої леді США Мелані Трамп чи королеви Йорданії Ранії.

І на сам кінець має зазначити, що Україна на світовому ринку праці є також приймаючою стороною для працівників з інших країн. Офіційна цифра – до 10 тис. тих, хто отримав відповідний дозвіл. А також є особи, які отримали посвідку на тимчасове проживання, а також є особи є в’їхали до України за туристичними документами та працюють неофіційно. Загалом цифра може доходити до 120 тис. осіб.

31/10/2018
Андрій Кривонос

Комментариев нет: