МІЖНАРОДНІ ЕЛЕКТРОННІ ФІНАНСИ

Вступ

Діджиталізація світу та всіх галузей економічної активності проходить на фоні активного залучення до цього саме сектору фінансів. Фінанси стали рушієм дійсної діджиталізації економічних стосунків. Поки що гасло в Україні «Держава смартфоні», і в світі, і в Україні має реалізацію в форматі «Гроші в смартфоні». Проте термінологія питання, яке ми піднімаємо для вивчення, на сьогодні не є сталою, та існує велика потреба подальшої детермінації ґалузі сучасних електронних грошей чи цифрових фінансів.

Без приведення до спільного знаменника питання термінів в цифровому світі, ми постійно будемо говорити про одні й ті ж речі, але не зможемо знаходити спільну мову. Чи навпаки – будемо користуватися одним терміном, який для кожного буде мати різне значення.

Об’єкт та предмет дослідження

Саме так на сьогодні в ґалузі фінансів і є. Електронні фінанси, по своїй економічній суті, – це відцифровані стосунки з приводу грошових потоків та питань нарахувань заборгованостей, процентів, податків тощо.

Але таке визначення не буде задовольняти тих, хто з електронними фінансами розуміє криптоактиви та різноманітні цифрові (віртуальні) гроші.

Також будуть проти ті, хто бажав би бачити в електронних фінансах тільки системи платежів, як-то PayPal.

Виходячи із таких потреб, об’єктом нашого дослідження стане ґалузі електронних фінансів в контексті глобалізації та міжнародних фінансів, а предмет – термінологічний апарат електронних фінансів.

Огляд закордонної літератури з питань термінології електронних фінансів

У науковців на сьогодні не слалася одноманітна термінологія діджиталізованих фінансових стосунків. Побудуємо наш огляд за тим напрямком, щоб наприкінці його дійти до чіткої термінології, яка допоможе розібратися та в майбутньому оперувати правильними термінами ґалузі міжнародних електронних фінансів.

Тож почнемо з класифікації всього, що можна на сьогодні віднести до електронних грошей:

–        електронний переказ коштів,

–        автоматизований кліринговий дім (ACH),

–        цифрова валюта,

–        система оплати електронної комерції,

–        електронний переказ коштів у точці продажу (EFTPOS),

–        міжбанківська мережа,

–        платіжна система,

–        валовий розрахунок у реальному часі,

–        Товариство міжнародної міжбанківської фінансової зв'язку (SWIFT),

–        віртуальна валюта,

–        миттєвий платіж [1].

Це основний набір того, що може підпадати у визначення в нашій ґалузі. Частина з цих явищ, продуктів, систем є зрозумілими та вживаними, деякі з них викликають здивування. Проте ми маємо чітко усвідомлювати, що термінологія дійсно є неусталеною та потребує детермінації в ході практичного використання.

Наприклад, е-рахунки, які є одним із способів здійснення електронних переказів, на сьогодні представляють собою електронні рахунки з повним вмістом (зазвичай 8-16 обов'язкових полів) та автентифікацією емітента та одержувача. Дві організації в ролі продавця та покупця обмінюються цифровою та податковою накладкою як справжньою оригінальною рахунком-фактурою. Вони обмінюються ними безпосередньо, через продавця товарів чи послуг та / або через спеціальну платформу податкових органів, чи незалежну платформу, де ці електронні рахунки зберігаються та є єдиними оригінальними рахунками для податкових органів, самих компанії та аудиторів [2].

Як ми бачимо, в одному документів збираються питання самого продажу, фактично договору, рахунок-фактура, оплата та фіксація витрат, до яких можуть потім звертатися компетентні органи та аудитори.

Наявність в списку цифрових валют та віртуальна валюта, навіть після 11 років від дати анонсу першої криптовалюти Bitcoin, вказує на складність визначення термінів. Зверніть увагу, на те що дехто під псевдонімом Сатоші Накамото 31 жовтня 2008 року опублікував білу книгу, виклавши подробиці «нової електронної платіжної системи, яка повністю буде peer-to-peer» [3]. Тож, за задумом криптовалюти як такої не було, а була платіжна система, яка не передбачала в своїй інфраструктурі обслуговуючих банків, бірж тощо, а платежі здійснювалися напряму від платника до отримувача. Тож на етапі виникнення цифрові, віртуальні валюти, як зараз говорять криптовалюти, були продовження удосконалення платіжної системи.

Аналогічним прискоренням є і системи оплати електронної комерції. Однією з найбільших проблем, пов’язаних із веденням бізнесу в Інтернеті, є збір платежів з клієнтів. На відміну від цегельно-будівельного магазину, де трансакції відбуваються особисто, клієнти в Інтернеті стягують покупки без пред'явлення фізичної картки заряду. Інтернет-продавці потребують безпечних інструментів для збору платежів, а інструменти повинні працювати в рамках веб-сайту про електронну комерцію. Наразі існує кілька типів способів оплати, які використовуються для покупок в Інтернеті та оплати рахунків [4].

І якщо платежі між безпосередньо покупцями та продавцями в контексті крипти чи електронної комерції шукають свого термінологічного оформлення, то платежі в межах банківських систем вже повністю деталізовані. Проте частина теоретиків забувають їх відносити до електронних фінансів.

Так SWIFT – «це те, як світ рухає гроші. Ми робимо це кожну мить кожного дня, в усьому світі. Жодна інша організація не може вирішити масштаб, точність, темп та довіру, яких цього вимагає» [5].

Сьогодні товари та послуги рухаються швидше та на більші відстані, ніж будь-коли раніше, тому гроші також повинні рухатися далі та швидше. За думкою організаторів SWIFT в сьогоденні грошам не тільки довіряють, але й платежі є миттєвими. SWIFT дійсно невпинно впроваджує інновації, випробовує нові підходи, а потім швидко впроваджує. Фактично немає жодної іншої організації, міжбанківської мережі, як SWIFT, ніде в світі.

Станом на 2018 рік близько половини всіх транскордонних платежів у всьому світі використовували мережу SWIFT. Станом на 2015 рік, SWIFT пов’язав понад 11 000 фінансових установ у понад 200 країнах та територіях, які обмінювалися в середньому понад 32 мільйонами повідомлень на день (порівняно із середнім рівнем 2,4 мільйона щоденних повідомлень у 1995 році). SWIFT здійснює транспортування фінансових повідомлень у надзвичайно захищеному вигляді, але не веде рахунків для своїх членів і не виконує жодної форми клірингу чи розрахунків.

SWIFT зазнала критики за його неефективність через те, що перекази часто проходять через декілька банків, перш ніж досягти їх кінцевого пункту призначення, роблячи їх трудомісткими, дорогими і не вистачаючи прозорості щодо того, скільки грошей надійде бенефіціару. У той час його домінування на ринку описувалося під загрозою технологій blockchain – одна із новацій саме криптовалют під авторством Сатоші Накамото, таких як Ripple, хоча SWIFT стверджував, що питання масштабування рішень blockchain залишаються невирішеними, обмежуючи їх двосторонніми та внутрішньобанківськими додатками. SWIFT представила власну вдосконалену послугу під назвою "Інновація глобальних платежів" (GPI), заявивши, що станом на 2018 рік її прийняли 165 банків, і половину своїх платежів завершено за 30 хвилин [6].

Як бачите, технології і системи в межах електронних фінансів не тільки конкурую між собою, але й активно заходять за межі своїх ринків, що потіснити вже традиційні операції.

До речі, і SWIFT пропонує захищену службу обміну повідомленнями "особа-особа" – SWIFTNet Mail, яка вийшла у використання ще 16 травня 2007 року. Клієнти SWIFT можуть налаштувати існуючу інфраструктуру електронної пошти для передачі повідомлень електронної пошти через високобезпечну та надійну мережу SWIFTNet замість відкритого Інтернету. SWIFTNet Mail призначений для безпечної передачі конфіденційних бізнес-документів, таких як рахунки-фактури, контракти та підписи, і призначений для заміни існуючих телексних та кур'єрських служб, а також для передачі даних, що стосуються безпеки, через відкритий Інтернет. Сім фінансових установ, включаючи HSBC, FirstRand Bank, Clearstream, DnB NOR, Nedbank та Standard Bank of South Africa, а також SWIFT першими почали використовувати цю послугу [7].

Ця система вже не просто система міжбанківських платежів, на певному етапі вона набула риси інструменти політичного тиску, що дійсно підтверджує її міжнародний статус.

У січні 2012 року пропагандистська група "Об'єднані проти ядерного Ірану" (UANI) здійснила кампанію, закликаючи SWIFT припинити всі відносини з банківською системою Ірану, включаючи Центральний банк Ірану. UANI стверджував, що членство Ірану в SWIFT порушує фінансові санкції США та ЄС проти Ірану, а також власні корпоративні правила SWIFT.

SWIFT відключив усі іранські банки від міжнародної мережі як санкція проти Ірану. Однак станом на 2016 рік іранські банки, які вже не перебувають у міжнародних списках санкцій, були відновлені до SWIFT [8]. Незважаючи на те, що це дає змогу переміщувати гроші з цих іранських банків і до цих іранських банків, іноземні банки залишаються обережними щодо ведення бізнесу з країною. Через первинні санкції операції американських банків з Іраном або операції в американських доларах з Іраном обидва залишалися забороненими.

Аналогічно, у серпні 2014 року Великобританія планувала натиснути на ЄС, щоб заблокувати використання SWIFT російською стороною як санкцію через російське військове втручання в Україну. Однак SWIFT відмовився це робити. У своїй офіційній заяві вони зазначають, що "SWIFT шкодує про тиск, а також про спекуляції в навколишніх ЗМІ, які ризикують підірвати системний характер послуг, які SWIFT надає своїм клієнтам у всьому світі" [6]. SPFS, російський еквівалент SWIFT, був створений Центральним банком Росії як резервний захід. Це власна систему фінансових трансфертів, яка б захистила Росію від потенційного відключення глобальної системи переказів SWIFT у разі жорстких санкцій США [9].

До речі, не тільки Росія опікується «власною SWIFT». У вересні 2018 року керівник зовнішньої політики Європейського Союзу Федеріка Могеріні запропонувала розробити новий «фінансовий механізм спеціального призначення», призначений обійти SWIFT. Сім членів-засновників цієї нової системи мають бути Іраном, Європейська Комісія , Німеччина, Франція, Великобританія, Росія та Китай – але тільки не США [6].

Взагалі сучасні міжнародні електронні фінанси є логічною відповіддю на виклик про зростання кількості платежів як таке.

Кількість альтернативних платежів за останні кілька років експоненціально зросла через потребу в платіжних рішеннях в Інтернеті. Обмежене проникнення кредитних карт та складні локальні регуляції платежів у поєднанні з жорстким страхуванням кредитів та безпеки щодо використання кредитних карт для онлайн-платежів збільшили використання альтернативних платежів на світовому рівні.

Альтернативні платежі пропонують національні банки та міжнародні платіжні процесори, які пропонують продавцям різноманітні рахунки. Більшість альтернативних платежів мають онлайн-додатки та інтегровані в електронні кошики для покупок, якими користуються інтернет-продавці.

Кілька платіжних рішень було розроблено спеціально для веб-продавців, які можуть приймати альтернативні платежі в Інтернеті та підтримувати доступ до віддалених ринків. Альтернативні платежі застосовуються по всій Північній Америці, Європі та Азії та мають рівень проникнення в різних країнах шістдесят відсотків і більше. Мова, валюта та підтримка, включаючи довіру та знайомство, часто сприяють успіху вітчизняного альтернативного рішення щодо оплати.

Альтернативні платежі в багатьох сферах стали домінуючою формою онлайн-платежів для споживачів. Альтернативні платежі надають споживачам більше варіантів оплати та дозволяє їм вибирати способи оплати, які їм комфортні. Мова, локалізовані додатки та знайомство із способом оплати, у поєднанні з довірою, яку вони надають власному банку чи платіжній системі, збільшує використання. Крім того, споживачі можуть просто вибрати альтернативні способи оплати через проблеми безпеки при отриманні кредитних карт чи інших заборон. Багато альтернативних платежів часто вимагають додаткових заходів безпеки, наприклад, ім’я користувача, пароль або персональний ідентифікаційний номер (PIN) для подальшого захисту споживача [10].

Огляд української практики з питань термінології електронних фінансів

Повертаючи із нашим аналізом до українських джерел, нам на багато складніше ідентифікувати конкретику та точність викладання. Хоча і українські компанії в галузі FinTech зі своїми продуктами, як-то: Приват24, monobank, MoneXy та рядом інших, стали помітними фігурами на міжнародних ринках, проте теоритизації їх роботи на сьогодні не відбувається. Практика набагато випереджає науку в секторі FinTech.

Практики визнають, що на слід говорили не просто електронізацію частини операцій, як-то розрахунки, але й в цілому про діджиталізацію економіки. Застосування діджиталізації створює низку конкурентних переваг підприємства в розрізі операційних процесів, а саме підвищуючи їх рівень транспарентності та можливості, вчасно прийняти управлінське рішення, миттєвий обмін інформацією між компетентними співробітниками, здійснення маркетингових досліджень та створення системних підходів до реагування. Організаційні відповіді на сигнали ризикових змін за рахунок діджиталізації формуються на принципах узгодженості, вчасності, дієвості, запобіганні кризових становищ [11].

Частина авторів називає такі зміни – Технології 4.0. Вони здатні значно здешевити і прискорити технологічний прорив наших відсталих підприємств. Адже одна з «революційних» характеристик 4.0 полягає в рази збільшеної доступності нових технологій. Вартість роботів, передачі і обробки великих даних, адитивні технології, інтернет речей – ціни впали в рази за останні 10 років. Іншими словами, багато технологій доступні сьогодні навіть малим підприємствам. І особливо на тлі величезної кількості фірм – розробників [12].

Сьогодні FinTech-компанії пропонують споживачам широкий спектр рішень – від платежів та аналізу фінансових даних до послуг з кредитування та краудфандінгу. Саме тому Національний банк приділяє значну увагу перспективам розвитку фінансового та банківського секторів з точки зору інноваційних і діджитал-рішень та уважно слідкує за тенденціями розвитку FinTech-галузі. Український центральний банк досліджує досвід інших центральних банків (наприклад, Банку Литви) та вивчає український сегмент цього ринку. Саме так описує ситуацію Олександр Яблунівський, директор департаменту платіжних систем та інноваційного розвитку Національного банку під час Українського Форуму Шовкового шляху 2018 [13].

І наші технології «ідуть» у світ.

Так MoneXy розпочала роботу в Україні в 2010 році як перша електронна платіжна система. В системі до банкрутств банків-партнерів було зареєстровано близько 300 000 клієнтів. Станом на 1 червня 2016 року на рахунках клієнтів було 12,4 млн грн. Тепер ця система просувається на ринок Європи від імені юридичної особи в Польщі. Компанія надає в Європі весь спектр електронних фінансових послуг – електронні гроші, p2p переклади, бонуси, мобільні гаманці [14].

Засновники українського monobank, який працює з 2017 року, в літку 2019 рока отримали фінансову ліцензію від британського регулятора FCA. І на осінь була запланована кампанія із старту віртуального банку Koto в бета-версії. За словами одного засновника Дмитра Дубілета, а нині – Мінінстра Кабінету Міністрів України, над отриманням цієї ліцензії компанія працювала останні півтора року. “Британська влада під мікроскопом вивчала нашу репутацію, наш продукт, наші технології, системи ІТ-безпеки. Отримати фінансову ліцензію в Британії – це дуже складний і тривалий проект”, – запевняє він [15].

Кодифікуючи українське законодавство НБУ визначає, що електронні гроші (e-money) – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов’язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі.

Випуск електронних грошей може здійснювати виключно банк. Банк має право здійснювати випуск електронних грошей, номінованих лише в гривні. Банк, що здійснює випуск електронних грошей бере на себе зобов’язання з їх погашення.

Користувачем електронних грошей може бути суб’єкт господарювання або фізична особа. Користувач – суб’єкт господарювання має право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг. Користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші для здійснення оплати товарів, робіт, послуг і переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам [16].

Аналогічної думки користувачі інтернет в Україні, які спільно написали сторінку «Електронні гроші» в Вікіпедії, де зазначили: «Електро́нні гро́ші (також відомі як e-money, e-гроші, електронна готівка, електронні обміни, цифрові гроші, цифрова готівка чи цифрові обміни) – означення грошей чи фінансових зобов'язань, обмін та взаєморозрахунки з яких проводяться за допомогою інформаційних технологій. Відповідно до законодавства України, електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або безготівковій формі» [17].

А ось російськомовні користувачі іншої думки: «Електронні гроші – неоднозначний і еволюціонує термін, що вживається в багатьох значеннях, пов'язаних з використанням комп'ютерних мереж і систем збереженої вартості для передачі і зберігання грошей. Під електронними грошима розуміють системи зберігання і передачі як традиційних валют, так і недержавних приватних валют. Обіг електронних грошей може здійснюватися як за правилами, встановленими або узгодженими з державними центробанками, так і за власними правилами недержавних платіжних систем» [18].

Від рівня виключно приватних, договірних грошей електронні гроші в Україні піднялися суттєво в своєму статусі. В Україні є державна та приватна ініціативи щодо криптогривні. Тобто зробити це можна або централізовано через регулятора, або децентралізовано.

У першому випадку, слід було би напряму відкривали рахунок у НБУ. Але зараз таких прикладів не існує, бо всі центральні банки працюють виключно з фінансовими установами, а не з фізичними особами. Вони ведуть клірингову систему розрахунків між банками, а банки, у свою чергу, відкривають рахунки для фізичних осіб. У другому – децентралізовану криптогривню можна розробити на технології блокчейн [19].

Національний банк продовжує вивчати можливість випуску власної цифрової валюти, аналізуючи міжнародний досвід, правові аспекти і макроекономічний ефект, а також оптимальні бізнес-моделі її звернення.

В рамках випробування технології блокчейн-платформи в 2016-2018 роки. НБУ випустив в обіг обмежений обсяг е-гривні. Операції з нею тестували робочі групи, до яких увійшли представники Нацбанку, Світового банку і компаній-волонтерів.

Після тестування НБУ прийшов до кількох ключових висновків, з яких відмітимо такі:

–        е-гривня може стати альтернативою наявним, платіжними картками та електронних грошей. Її переваги - простота використання, доступність, безпека (погашення і розрахунки гарантуються Нацбанком) і швидкість розрахунків;

–        е-гривня може стати так званою disruptive technology, оскільки може суттєво змінити екосистему платіжного ринку [20].

Як бачимо, що одним з важливих рушіїв діджиталізації фінансів в Україні є сам Національний банк, в компетенції якого є відповідні повноваження по регулюванню законодавчо-нормативного поля сучасних фінансів.

Висновки

В ході нашої роботи ми більше загострили дискусію із пошуку одноманітних визначень, ніж досягли усталеності в термінології електронних фінансів.

Альтернативні платежі пропонують національні банки та міжнародні платіжні процесори, які пропонують продавцям різноманітні рахунки. Більшість альтернативних платежів мають онлайн-додатки та інтегровані в електронні кошики для покупок, якими користуються інтернет-продавці. Проте станом на 2018 рік близько половини всіх транскордонних платежів у всьому світі використовували мережу SWIFT

Українська практика більш активна до сучасних підходів. Українські компанії в галузі FinTech зі своїми продуктами, як-то: Приват24, monobank, MoneXy та рядом інших, стали помітними фігурами на міжнародних ринках. А з важливих рушіїв діджиталізації фінансів в Україні є сам Національний банк, в компетенції якого є відповідні повноваження по регулюванню законодавчо-нормативного поля сучасних фінансів.

Тож нам слід чекати на усталення термінології, коли відбудеться накопичення практичного досвіду реалізації проектів з електронними фінансами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Electronic funds transfer. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Electronic_funds_transfer.

2.     Bruno Koch. E-Invoicing / E-Billing: International Market Overview & Forecast, January 2019. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.billentis.com/einvoicing_ebilling_market_overview_2019.pdf.

3.     Anthony Cuthbertson. Bitcoin passes $1 billion milestone on cryptocurrency anniversary. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.independent.co.uk/life-style/gadgets-and-tech/news/bitcoin-price-buy-cryptocurrency-white-paper-a9179766.html.

4.     Catie Watson. Types of eCommerce Payment Systems. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.techwalla.com/articles/types-of-ecommerce-payment-systems.

5.     About Us. SWIFT. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.swift.com/about-us.

6.     Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Society_ for_Worldwide_Interbank_Financial_Telecommunication.

7.     SWIFTNet Mail pilot phase underway. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://web.archive.org/web/20081201094800/http://www.swift.com /index.cfm?item_id=61132.

8.     Iranian banks reconnected to SWIFT network after four-year hiatus. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.reuters.com/article/us-iran-banks-swift/iranian-banks-reconnected-to-swift-network-after-four-year-hiatus-idUSKCN0VQ1FD.

9.     Russia’s central bank governor touts Moscow alternative to SWIFT transfer system as protection from US sanctions. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.cnbc.com/2018/05/23/russias-central-bank-governor-touts-moscow-alternative-to-swift-transfer-system-as-protection-from-us-sanctions.html.

10. Alternative payments. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://en.wikipedia.org/wiki/Alternative_payments.

11. Грибіненко О. М. Діджиталізація економіки в новій парадигмі цифрової трансформації. // Електронний журнал «Міжнародні відносини», Серія «Економічні науки», № 16 (2018). – 2018. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/ec_n/article/view/3523/3197.

12. Юрчак О. Зачем Украине Индустрия 4.0? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://investgazeta.ua/blogs/zachem-ukraine-industriya-4-0.

13.  Діджиталізація фінансових послуг є ефективним способом підвищення фінансової інклюзії в України, що є одною зі стратегічних цілей Національного банку. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://www.facebook.com/NationalBankOfUkraine/photos/a.1505513382996162/2177027689178058/?type=3&permPage=1.

14. Украинская платежная система MoneXy выходит на рынок Европы. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://itc.ua/news/ukrainskaya-platezhnaya-sistema-monexy-vyihodit-na-ryinok-evropyi.

15. Засновники monobank отримали фінансову ліцензію у Великобританії. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://news.finance.ua/ua/news/-/451690/zasnovnyky-monobank-otrymaly-finansovu-litsenziyu-u-velykobrytaniyi.

16. Електронні гроші. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123302.

17. Електронні гроші. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Електронні_гроші.

18. Электронные деньги. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://ru.wikipedia.org/wiki/Электронные_деньги.

19. Що таке криптогривня? [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://finance.liga.net/cryptoeconomics/cards/chto-takoe-kriptogrivna-zachem-ona -nujna-i-kakoy-budet.

20. Е-гривня. НБУ пока не решился на выпуск цифровой валюты. [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://finance.liga.net/ cryptoeconomics/novosti/e-grivnya-nbu-poka-ne-reshilsya-na-vypusk-tsifrovoy-valyuty.

грудень 2019 р.